Часодії: Часове серце

Читати продовження улюбленої історії, це як повертатися в дорогі, рідні місця, де все тобі миле і знайоме, де тебе зустрічають друзі. Таким було для мене "Часове серце". Книга зустріла теплотою і друзями, з якими ми перенеслися в найзвичайнісінький дитячий табір, хоча ... я сказала звичайний? Коли в таборі з'являються 7 ключників з часового світу Ефлари, він перестає бути звичайним))) Тут знову чекали безліч цікавих пригод, і переживань, але для мене, як любительки замків, зіркою був похмурий, прекрасний і загадковий замок Зміулан, де з друзями відбулися найчудовіші пригоди. Також Наталя не забула вплести романтичну ниточку в свій хитромудрий часовий візерунок, ця ниточка майстерно вплелася в мереживо і сподіваюся не обірветься, тому що, що може бути чарівнішим і сильнішим ніж перше кохання? З цією силою ніякі часові чари не зрівняються! Я не знаю, куди героїв занесе далі, але хочу бути поруч з ними в їхній подорожі.