Ця книжка не схожа на ті, які автор зустрічав серед сучасної української літератури. Ця книжка не ідеалізує «садок вишневий коло хати», не закликає проміняти квартиру на будинок біля річки. Втім, ця книжка не є «літературою страждань». «День до вечора» - про події реальні, а також ті, що поки не відбулися.

Цей роман частково автобіографічний. Автор писав про те життя, яке знає і пам’ятає – про життя села і життя в селі, про дорослішання, про мрії і про самостійність, про місто. У книжці немає романтизації сільської ідилії, навпаки – зображені відсутність роботи, умов для розвитку, показано, як жителі провінції вимушені виживати. Та навіть попри важкі умови люди все одно живуть, планують, мріють.