Народні думи

У сиву давнину, коли не існувало ще ні радіо, ні телебачення, ні Інтернету, українці – для того, щоб переповідати новини та історії – винайшли думи. Мандрівні співці – кобзарі, бандуристи чи лірники – ходили від села до села, від міста до міста й розносили серед людей перекази про Козака Голоту, й Марусю Богуславку, й про Самійла Кішку, й про смерть Богдана Хмельницького, й про козацьке життя, й про бурю на Чорному морі, й про втечу трьох братів з Азова. Ці «живі літописи» століттями передавалися з вуст в уста, щоб дійти до наших днів унікальними пам‘ятками про героїчні та драматичні події в історії українського народу.