Американська війна в Афганістані

В наявності

NB! У КАТЕГОРІЇ "ГАРАЖНИЙ РОЗПРОДАЖ" КНИГИ З НЕЗНАЧНИМ ДЕФЕКТОМ, ЯК-ОТ ПОЖОВКЛИЙ ЗРІЗ, ЦІННИК АБО ЗБИТИЙ КУТИК, ЩО НЕ ВПЛИВАЄ НА МОЖЛИВІСТЬ І ЯКІСТЬ ЧИТАННЯ!

Про книжку "американська війна в афганістані"

Американська війна в Афганістані, що тривала з 2001 по 2021 рік, стала найдовшим збройним конфліктом в історії США. Книжка військового аналітика Картера Малкасяна надає вичерпне розуміння всього конфлікту, розкриває політичну, економічну та соціальну складові війни.

Спираючись на власний досвід, глибокі знання і багатий масив першоджерел, автор проходить через кілька етапів війни: вторгнення 2001 року; відродження талібів у 2006 році; "велике поповнення" епохи Обами; перезавантаження стратегії після 2011 року, наслідки ліквідації лідера "Аль-Каїди" Усами бен Ладена та вплив на війну "Ісламської Держави"; трагічна кульмінація поразки США після виходу з Афганістану у 2021 році та швидкого повернення "Талібану" до влади в країні.

Ця захоплива розповідь про мілітарне протистояння культур і світоглядів буде цікава для всіх, хто вивчає військову справу, ісламський світ Близького Сходу і Південної Азії, основи геополітики Сполучених Штатів та інших провідних гравців на мапі світу.

Про автора

Картер Малкасян - історик і завідувач кафедри оборонного аналізу Військово-морської післядипломної школи, провідний науковець із вивчення Афганістану, знає мову пушту. Колишній старший радник військового командувача США в Афганістані.

ВІДГУКИ ПРО ВИДАННЯ "АМЕРИКАНСЬКА ВІЙНА В АФГАНІСТАНІ"

Авторитетний огляд про присутність США в Афганістані... Малкасян поєднує прискіпливу науковість із поглядом практика. Foreign Affairs

Ця книжка встановлює стандарт для всіх майбутніх робіт, що досліджуватимуть невдалу військову авантюру США в Афганістані. Дов Закхайм, Центр стратегічних і міжнародних досліджень США

КНИЖКИ НА СХОЖУ ТЕМАТИКУ

Цитати з книжки картера малкасяна

Операція "Нескорена свобода" (офіційна назва, яку уряд США використовував для війни) розпочалася 7 жовтня 2001 року з авіаударів бомбами і крилатими ракетами. Перші нальоти швидко знищили аеродроми талібів, радари, зенітну зброю та системи зв'язку. Тоді літаки повернулися, щоб ударити по штабах, міністерствах, базах та інших військових об'єктах. Постраждав і будинок мулли Омара.

США застосували набір високоточної зброї, яка визначала американський спосіб ведення війни від 1991 року. Керовані бомби і крилаті ракети "Томагавк" здатні влучати в цілі розміром з вікно. Бомби з лазерним наведенням, керовані лазерним вказівником з літака чи від наземних військ, переважали у В'єтнамі. Нові GPS-системи супутникового наведення можуть спрямувати бомбу в будь-яку задану координатами точку з точністю до квадратного метра. Пілот може скинути смертоносне знаряддя й забути про нього, упевнений, що воно досягне цілі.

Поки уряд Афганістану воював сам із собою, "Талібан" теж переживав труднощі. У 2013–2014 роках на Близькому Сході сформувався новий терористичний рух, відомий як "Ісламська держава Іраку та Леванту" (ІДІЛ). Він виріс із "Аль-Каїди" Мусаба аль-Заркаві в Іраку, яка зазнала серйозної поразки у 2007 році під час американського нападу на цю країну. Коли США у 2011-му залишили Ірак, організація відновилася з новою назвою. У червні 2014 року "Ісламська держава" прокотилася через Північний Ірак, захопила місто Мосул і майже всю територію на південь до Багдада. Це було приголомшливе свідчення її сили. Її лідер, Абу Бакр аль-Багдаді, проголосив новий "Ісламський халіфат", а себе - новим халіфом. Успіхи ІДІЛ на полі бою та проголошення халіфату наелектризували ісламський світ. Угруповання залучало прибічників далеко за межами Іраку та Сирії.

Дадулла й значна частина бійців і командирів вірили в справу "Аль-Ка-їди". "Талібан" прихистив Усаму бен Ладена в Пакистані, коли той вислизнув з Афганістану в останні дні 2001 року. Деякі засновники руху підтримували з ним дружбу. Пізніше Бен Ладен знову почав давати "Талібану" гроші. Не всі найвищі талібські керівники були прихильниками Бен Ладена, і сам Омар, можливо, волів зберігати дистанцію. Проте небажання відмежуватися від Усами й "Аль-Каїди" було відчутним. У 2005 році Абдул Хай Мутмейн як речник "Талібану" публічно засудив атаки 11 вересня і заявив, що рух не мав наміру вести війну за межами Афганістану, - тоді чимало талібських ватажків обурилися.