Післявоєнна Японія. Напозір легка й гармонійна чайна церемонія приховує напругу між всіма присутніми й оголює біль. Кікуджі проживає втрату батька й водночас відчуває незбагненний потяг до його колишньої коханки. Кавабата розгортає не динамічний сюжет, а крихкий, наче порцелянові чашки, емоційний стан - вразливість перед привидами з минулого. Тиха історія, де головне сказане мовчанням.
Книга доповнена Нобелівською лекцією автора "Я, моя Японія і краса" в перекладі Юлії Осадчої, яка також привела у відповідність усі японізми - згідно з системою транскрипції і транслітерації, схваленою на засіданні методичного семінару колективом викладачів-японістів кафедри китайської, корейської та японської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка 2011 року.
Коментарі
Немає коментарів. Будьте першим, хто залишить коментар!