Вінт чи бридж

Станіслав-Іґнаци Віткевич, більш знаний як Віткаци, на відміну від Тувіма, більше експериментує з формою, аніж із самою мовою. Воно й природно, бо ж Віткаци займався візуальним мистецтвом, він - художник. І візуальне прозирає крізь його п'єси детальними описами зовнішності персонажів та інтер'єрів, кольорами одягу та іншими такого штибу дрібницями.

До книги «Вінт чи бридж - this is the question» увішло шість п'єс: «Бляха Муха», «Каракатиця», «Ласощі й макаки», «Вар'ят і монашка», «Мати» і «Соната Вельзевула». Усі вони написані з 1918 по 1925 рік, дуже цікаві як на той час, своїм новаторством, дивацькими філософськими розмірковуваннями та відвертими темами. В галузі драматургії Віткевича називають провісником театру абсурду. На відміну від Тувіма п'єси Віткаци таки старіють. Роздуми про філософію Фройда чи Ніцше, драматичні самогубства та імпульсивні постріли у коханок уже не справляють такого ефекту, як у минулому столітті.