Межигірський дід

Олекса Стороженко відомий насамперед веселими оповіданнями про чортів і "прикрих баб", та справжню любов він плекав саме до історичної минувшини. Мандруючи у службових справах, письменник полюбляв знайти старожила і розпитати його про колишні часи, - нерідко це виливалося в унікальні історії.

Проза Стороженка просякнута духом козаччини й тугою за безповоротно втраченим минулим. Поряд із замальовками-гуморесками письменник фіксує на папері загублені дні слави запорожців і гайдамаків, збирає народні легенди й бувальщини, записує фольклор.
Крім того, Стороженко мав на меті створити "українського Фауста" в образі легендарного Марка Пекельного, що мандрує на межі між цим і тим світом. Якби не передчасна смерть автора - хтозна, чи не став би цей твір поряд з Енеїдою і Чорною радою.

Наслідуючи приклад письменника, можемо й ми поринути в минуле, збережене хіба на сторінках книжок, і оживити його, як робив це Олекса Стороженко, створюючи "Споминки про Микиту Леонтійовича Коржа", "Дороша", "Марка Проклятого".