Історії, описані тут, - історії справжніх живих дітей, які уміли гратися і допомагати своїм батькам, мріяли про щось, чогось не любили, часом не були слухняними. Словом, ці історії - історії найзвичайнісіньких дітей, розказані ними чи їхніми родичами. І коли мене спитали б, чи я знаю цих людей, то моя відповідь: "Так". Двоє з оповідачок - бабусі моїх добрих подруг, а одна - моя, бо немає в Україні людей, родин яких не торкнулося страшне слово "Голодомор".
Коментарі
Немає коментарів. Будьте першим, хто залишить коментар!