Двадцятилітні українці – перекладач 72-ї німецької піхотної дивізії буковинець Степан Петрівський і старший матрос штурмового загону Феодосійського десанту кубанець Іван Комишуватий – воювали в 1941-1942 роках по різні боки фронту: перший за незалежну Україну, а другий – за червону Росію. Вони стали свідками чотирьох катастроф Червоної армії: трьох Кримських і Північно-Кавказької.
Учасники боїв за незалежну Україну й Вірменію в 1918-1921 роках – ротмістр Олександр Іван Пулюй і генерал Драстамат Канаян – командуючи зондергрупою Абверу "Дромедар" і Вірменським Леґіоном, нікого свій внесок у ці катастрофи.
Холодної зими 1942-1943 років на велетенських просторах Росії для Німецької армії настав час платити за політичні та стратегічні військові прорахунки Адольфа Гітлера, який, ігноруючи позицію свого Генштабу, віддав наказ наступати одночасно в серпні 1942 року на Сталінґрад, Північний Кавказ, а також на Єгипет у Північній Африці.
Коментарі
Щоб залишити коментар, будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь