Колись, коли ріки ще не знали дамб, а степи - кордонів, у самому серці Європи, на перехресті імперій і вільних просторів, народилася вільна нація воїнів. Їх звали козаками. Козак - це не просто вершник із шаблею. Це - вибір. Бути вільним, навіть коли навколо панують тирани. Обрати честь замість вигоди. Степ - замість стін ... Вони не мали царя. Не мали господаря. Їхньою державою була Січ - дерев'яна фортеця посеред дикого поля, що трималася лише на братстві, свободі й мечі. Козаки боронили свій край від турків, татар, московитів. Але водночас ловили рибу, співали пісень, шанували жінок і читали зорі. Вони носили вуса, хрестики на шиї й чуби на поголених головах - як обітницю духу. Були синами землі й неба, братами вогню і води. І серед них були особливі - ті, що володіли не лише мечем, а й таємним знанням. Їх називали характерниками - містичні воїни. Щось між шаманами, монахами й магами. Вони входили в транс, зцілювали, розмовляли з природою, передбачали майбутнє.
Коментарі
Немає коментарів. Будьте першим, хто залишить коментар!
Щоб залишити коментар, будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь