Олесь Гончар назвав Симоненка «витязем молодої української поезії», Василь Захарченко — «поетом з горніх Шевченкових долин». Василь Стус говорив так: «…На голос Симоненка, найбільшого шістдесятника із шістдесятників, поспішала молодь. Час поспішав так само».
До цієї збірки кращих творів поета увійшли, зокрема, поезії «Лебеді материнства» і «Ти знаєш, що ти людина» — це програмні твори Василя Симоненка, які містять роздуми щодо людської сутності та про любов до України. Основний лейтмотив цих віршів полягає в тому, що людина не може обирати Батьківщину, вона також повинна відчувати свою значущість і радіти моментам життя, адже завтра світ належатиме іншим людям.
Поезії «Задивляюсь у твої зіниці» та «Я…»— це вилита у рядки щира любов до України і філософські роздуми над людською індивідуальністю.