Там, де заходить сонце

Вірі Тихій 72, ще ніби зовсім недавно вона викладала українську мову в школі для дітлахів. Віра Петрівна ніколи не думала, що колись опиниться у Будинку для літніх людей, де її залишить такий рідний та любий синочок, якому вона присвятила життя… 

Але літо 2022 року змінило усі очікування на безтурботну старість в колі сім'ї. Син Толя безперестанку волонтерить, а невістка з онуками вимушені були виїхати за кордон. Тож довелося знайти новий дім, нове пристановище, де материнське серце зможе знайти трішки спокою серед небезпеки й хвороб у середовищі “однолітків”, під наглядом та опікою медичного персоналу.

Проте надія на гостинних та приязних компаньйонів вмить розвіялася, коли Віра Петрівна побачила у Будинку зажурених та насуплених стариганів, які поволі спостерігають за згасаючими промінчиками свого життя, що, немов сонце, зникає за обрієм.