Ану бігом ходіть їсти

Ми те, що ми думаємо. Ми те, як ми мислимо. Ми те, що в нашій родовій пам'яті. Часом у ній відкриваються глибини, зазирати в які навіть лячно, але не зазирнути не можемо: це наш обов'язок і потреба."Поштівки" від Xристини Кішик творилися загалом із життя, прожитого в координатах родини, друзів та знайомих. Ми майже всі живемо подібно, але й різно, бо досвід наших дідів-прадідів та бабів-прабабів у кожного свій, а загалом народний досвід і складається з того, що вони зазнали: імперські кривди, війни, тяжка праця, родинні втрати, голод… Вижити-пережити-виплекати дітей - вивчити їх і навчити, щоб їм пощастило більше в цьому не завжди привітному світі, - ось що було провідною думкою в наших українських родах… Тому ми тут і тепер. У своїй хаті. Зі своєю правдою. Вільні.