Палiмпсести

До книги Василя Стуса (6.01.1938–4.09.1985) - одного з найвидатніших українських поетів ХХ століття - увійшли вибрані вірші з різних періодів його творчості.

З листа В. Стуса до побратима-політв'язня Миколи Плахотнюка:

"...наш єдиний оптимізм - у прямостоянні. І ця постава робить нас усіх - братами... Дуже шкода, що я нічим не можу Тобі запомогти, виявляється. Бодай не забувай, що Тебе, як і всіх своїх справжніх братів, я тримаю в голові постійно, сушуся Твоїми болями, як своїми. І не раз, не два писав Твоє прізвище - в ряду інших. Ще раз, брате: наш оптимізм - у нас самих, в нашій поставі. Решта - нас не обходить. На те є Господня воля, яку не оскаржують".

У книжці зібрано найкращі вірші Поета, а також найвиразніші уривки з листів, сповнені філософських узагальнень і щемливих деталей. Примітки під деякими віршами проливають несподіване світло на драматичні моменти життя і творчості Василя Стуса. Сподіваємося, що ця книга стане вашою улюбленою збіркою творів визначного Поета і Громадянина.

Післямова: Костянтин Москалець. Консультанти: Галина Стефанова, Костянтин Москалець, Дмитро Стус.

"Палімпсести" Василя Стуса - це збірка вибраних віршів різних періодів творчості українського шістдесятника й дисидента.

 

Антологія, що має бути на кожній полиці

 

Книгу відкривають вірші зі збірки "Зимові дерева" 1970 року, що має сумну історію. Над нею він працював довго й самокритично, завершивши роботу 1969 року. Він відчував: її не надрукують. Тому поет робить сім машинописних копій рукопису, одну з яких заносить у видавництво "Радянський письменник", а шість інших особисто зшиває. Одну дарує товаришу Леоніду Селезненку, той передає її студентці з Чехословаччини. В кінці 1970 року збірка виходить друком у Великій Британії, так і не побачивши світу у видавництві "Радянський письменник". 

 

До "Зимових дерев" Василь готував передмову "Двоє слів читачеві": у ній він лаконічно (не набереться й двох сторінок у форматі збірки) й вишукано викладає свою біографію, а що важливіше - ділиться натхненниками в творчості. 

 

"З молодших сучасників найбільше ціную В. Голобородька. Потім - М. Вінграновського. І, звичайно, Л. Кисельова. Ненавиджу слово "поезія". Поетом себе не вважаю. Маю себе за людину, що пише вірші. І думка така: поет повинен бути людиною. Поет - це людина. Насамперед. А людина - це, насамперед, добродій. Якби було краще жити, я б віршів не писав, а робив би коло землі. 
Ще зневажаю політиків. Ще - ціную здатність чесно померти. Це більше за верифікаційні вправи! 
Один з найкращих друзів - Сковорода".

 

Український поет: символ доби опору

 

Наступні збірки Стуса народжувались переважно в неволі. "Час творчості", вірші з якого в антології наступні, написані впродовж восьми місяців перебування у слідчому ізоляторі КДБ 1972 року. Тоді на першому допиті Василь сказав, що не буде відповідати на питання про його ім'я й прізвище, поки не отримає томик Гете, над яким працював.

 

Центром антології є "Час творчости" - це вірші, написані до, під час і після табору. Зберегти кожен з них було дивом: у таборі постійно нищили все, а після неволі викрадали зошити просто з квартири. Вони - про пройдений шлях випробувань, загартовування духу й все, що так хотілось зберегти поету від суворих вітрів таборів Мордовії.

 

• "Палімпсести" містять уривки листів Стуса: до дружини з неволі, до Сверстюка про Київ з вирваним серцем, до мами зі словами, що "тут не так страшно, як Ти думаєш"; та ще багато-багато інших.
• Збірка містить неперевершений текст від поета Костянтина Москальця "Жертвоприношення Стуса". Це розповідь про те, що ж таке поезія Стуса - а це складні моральні колізії, муки сумління й пошуки відповідей.
• Купити "Стус: Палімпсести" варто тим, хто хоче мати на своїх полицях одне з найповніших видань геніального українського поета й борця за волю.