Про автора
Дата народження: 27 серпня 1856 р.
Іван Якович Франко (27 серпня 1856 — 28 травня 1916) — видатний український поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист, перекладач, науковець, громадський і політичний діяч. Народився в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту в родині заможного сільського коваля Якова Франка та Марії Миколаївни, яка походила зі збіднілої шляхти герба Сас. У дитинстві рано залишився сиротою: спочатку помер батько, а згодом і мати. Попри це, завдяки підтримці вітчима Григорія Гаврилика та власним здібностям, здобув ґрунтовну освіту. Навчався в початковій школі в Ясениці Сільній, нормальній школі отців василіян у Дрогобичі та Дрогобицькій реальній гімназії ім. Франца-Йосифа. У 1875 році вступив на філософський факультет Львівського університету. Через свою активну громадсько-політичну діяльність, кваліфіковану як соціалістична пропаганда, Франко чотири рази піддавався арештам австрійською владою. Через це був змушений перервати навчання, але згодом завершив вищу освіту в Чернівецькому університеті. У 1893 році у Віденському університеті захистив дисертацію і здобув учений ступінь доктора філософії, а в 1895 році пройшов габілітацію, хоча до викладання у Львівському університеті допущений не був через політичні перешкоди. Протягом життя Франко провадив колосальну журналістську та публіцистичну діяльність. Разом із Михайлом Павликом видавав журнал «Громадський друг», альманахи «Дзвін» і «Молот», із дружиною Ольгою — журнал «Житє і слово». Працював у редакціях польських та українських часописів, зокрема «Kurjer Lwowski» та «Діло». Він став одним із засновників і першим головою Русько-української радикальної партії (РУРП), від якої безуспішно балотувався до галицького сейму та австрійського парламенту. Пізніше приєднався до Української національно-демократичної партії і відійшов від активної політики, зосередившись на науці в Науковому товаристві ім. Шевченка (НТШ). Особисте життя письменника було позначене глибокими почуттями до Ольги Рошкевич, Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської. У травні 1886 року він одружився з киянкою Ольгою Хоружинською, що символізувало єднання Західної та Східної України. У подружжя народилося четверо дітей: Андрій, Тарас, Петро та Анна. Останні роки життя письменника були затьмарені важкою хворобою (інфекційним ревматоїдним поліартритом), фінансовою скрутою та психічним розладом дружини. Помер Іван Франко 28 травня 1916 року у Львові без передсмертної сповіді через розбіжності з духовенством і похований на Личаківському цвинтарі.
