Про автора
Дата народження: 1 жовтня 1989 р.
Станіслав Володимирович Асєєв (псевдонім — Станіслав Васін) — український письменник, журналіст, правозахисник та військовослужбовець Збройних сил України. Народився 1 жовтня 1989 року в Донецьку. У 2006 році закінчив загальноосвітню школу в місті Макіївка. Згодом навчався в Донецькому державному інституті інформатики і штучного інтелекту на факультеті філософії і релігієзнавства, який закінчив у 2010 році. У 2012 році здобув диплом магістра релігієзнавства з відзнакою, закінчивши магістратуру Донецького національного технічного університету на факультеті комп'ютерних наук і технологій. Після навчання намагався вступити до лав Французького іноземного легіону у Франції, а повернувшись в Україну, спробував себе у багатьох професіях, працюючи вантажником, стажистом у банку, копачем могил, оператором у поштовій компанії та продавцем-консультантом. Під час війни на сході України Асєєв обрав шлях об'єктивного висвітлення подій безпосередньо з окупованого Донецька. Під псевдонімом Станіслав Васін він співпрацював із відомими виданнями, такими як газета «Дзеркало тижня», журнал «Український тиждень» та «Радіо Свобода». 11 травня 2017 року письменник був викрадений і утримувався проросійською терористичною організацією «ДНР». Його звинуватили у «шпиганстві» та засудили до 15 років ув'язнення. Під час полону Станіслав оголошував протестне голодування. Завдяки зусиллям міжнародних організацій (Репортери без кордонів, Human Rights Watch, Amnesty International, ОБСЄ) та процесу обміну полоненими, Асєєв був звільнений 29 грудня 2019 року після тривалого утримування, зокрема у в'язниці «Ізоляція». Після звільнення Станіслав Асєєв активно зайнявся правозахисною діяльністю, порушуючи питання прав бранців нелегальних тюрем на міжнародному рівні. Він виступав у Раді Європи, зустрічався з американськими сенаторами та брав участь у Мюнхенській конференції з безпеки. Також він ініціював розслідування, яке спільно з Христо Грозєвим та Романом Червінським призвело до затримання в Києві Дениса Куликовського («Палича»), коменданта концтабору «Ізоляція». Окрім цього, Асєєв став першим українським журналістом, який відвідав та опублікував репортаж із сирійського табору смерті Седная за часів режиму Башара Ассада. У художній та публіцистичній творчості Асєєва центральне місце посідає тема війни, філософське осмислення людського буття в екстремальних умовах та реалії окупованого Донбасу. Його головним прозовим твором є автобіографічний роман «Мельхіоровий слон, або Людина, яка думала». Серед інших відомих праць — збірки «Шестой день», драма «Андерхилльские ведьмы», документальна книга «В ізоляції», а також книга «Світлий шлях»: історія одного концтабору». Творчість автора відзначена престижними нагородами, зокрема Національною премією України імені Тараса Шевченка (2021), премією «Вільна преса Східної Європи» (2020), премією імені Ігоря Лубченка (2020) та премією за мужність імені Діанни Ортіс (2023). З початком повномасштабного вторгнення Росії Асєєв заснував Justice Initiative Fund, а згодом добровільно мобілізувався до лав 109-ї окремої бригади ТрО, де брав участь у бойових діях та дістав поранення.
