Про автора
Дата народження: 30 грудня 1865 р.
Джозеф Редьярд Кіплінг (30 грудня 1865, Бомбей, Британська Індія — 18 січня 1936, Лондон, Велика Британія) — видатний англійський поет, журналіст та прозаїк. Народився в родині художника і скульптора Джона Локвуда Кіплінга та Еліс Кіплінг (до шлюбу МакДональд). Своє ім'я отримав на честь озера Редьєрд в англійському графстві Стаффордшир, де зустрілися його батьки. У дитинстві Кіплінг ознайомився з мовою гіндустані та місцевими казками від прислуги, що заклало підвалини його майбутнього інтересу до індійської культури. У віці шести років Редьярда разом із молодшою сестрою Алісою (Трікс) відправили до Англії на виховання в сім'ю Голловеїв у Саутсі. Цей період письменник згадував із небажанням через жорстокість і зневагу з боку Сари Голловей, що згодом відобразив в автобіографічному оповіданні «Чорний баранець» (1888). У 1878 році він розпочав навчання в коледжі Юнайтет Сервісес у Вестворд Го, який готував юнаків до військової служби або колоніальної адміністрації. Через слабкий зір та відсутність стипендії Кіплінг не зміг продовжити навчання в університеті чи піти до армії. У 1882 році він повернувся до Індії, де батько знайшов йому місце помічника видавця «Цивільної й військової газети» в Лахорі. Журналістська робота дала поштовх його літературній кар'єрі. Згодом видавець доручив йому писати оповідання, і в 1887–1888 роках на сторінках газети з'явилося близько 39 його творів, більшість яких увійшли до збірки «Прості оповідання з пагорбів». У 1887 році письменник перейшов до газети «Піонер» в Аллагабаді. Він став надзвичайно популярним завдяки живому стилю та серії збірок («Три солдати», «Історія Гетсбая», «Під Деодарами», «Ві-Віллі-Вінкі» та інших), які видавалися в серії «Бібліотека індійської залізниці». Кіплінг став одним із перших, хто детально змалював життя простих британських солдатів колоніальної служби. У 1889 році Кіплінг покинув Індію і здійснив навколосвітню подорож через Азію та Америку до Лондона, де його літературний дебют мав величезний успіх. Спробувавши сили у великій прозі, він написав роман «Погасло світло» (1890) та у співавторстві з Волкоттом Балестьє пригодницький роман «Королівський клейнод» (1892). Після раптової смерті Балестьє від черевного тифу, Кіплінг одружився з його сестрою Кароліною Белестьє у 1892 році. Подружжя оселилося у Вермонті (США), де побудувало будинок «Наулаха». У шлюбі народилося троє дітей: Джозефін, Елсі та Джон. Саме у Вермонті Кіплінг написав свої найвідоміші дитячі шедеври — «Книга джунглів» (1894) та «Друга книга джунглів» (1895), головним героєм яких став вихованець вовчої зграї Мауглі. Творчість Кіплінга просякнута темами колоніалізму, який він оспівував як цивілізаційну місію білої раси («Тягар білої людини», «Чоловік, що буде королем», «Якщо...»). Водночас він з повагою ставився до культурної цінності поневолених народів, хоча й підтримував ідею кастової системи. У пізній творчості письменника з'являються елементи фантастики, містики («Рікша привид», «Мадонна в окопах», «Вони») та масонські мотиви, пов'язані з його вступом до масонської ложі в Лахорі у 1885 році. У 1907 році Редьярд Кіплінг став першим англомовним та наймолодшим на той час лауреатом Нобелівської премії з літератури.
