Про автора
<p>Шарлотта Бронте (псевдонім — Каррер Белл) — видатна англійська письменниця та поетеса, яка народилася в сім'ї Патріка Бронте й Мері Бренвелл. Вона була третьою з п'яти сестер і брата. Батько мав ірландське походження й служив англіканським священником у сільській місцевості Західного Йоркшира. Мати померла, коли дівчинці виповнилося п'ять років. Через фінансову скруту батько віддав старших сестер до благодійної школи в Кован-Бріджі, де панували жахливі умови й антисанітарія. Після спалаху тифу померли дві старші сестри — Марія та Елізабет. Ці трагічні події дитинства глибоко вплинули на Шарлотту та згодом відобразилися в її творчості.</p> <p>У 1831 році Шарлотта вступила до школи в Ро-Геді, де згодом, з 1835 по 1839 рік, працювала вчителькою. Пізніше вона працювала гувернанткою, зокрема в родині Сіджвіків, де зазнала принизливого ставлення. Здобувши невелику спадщину після смерті тітки, Шарлотта разом із сестрою Емілі вирушила на навчання до Брюсселя, де з 1842 по 1844 рік вивчала мови та викладала англійську. У 1845 році сестри спробували відкрити власну школу для дівчат у Геворті, проте не змогли залучити жодної учениці. Сімейні негаразди, хвороба батька та відсутність перспектив підштовхнули сестер до літературної самореалізації.</p> <p>Свій творчий шлях Шарлотта починала з поезії. У дитинстві разом із братом Бренвеллом вона створювала вигаданий світ Енгрії. У 1846 році сестри Бронте видали спільну поетичну збірку під чоловічими псевдонімами Каррер, Елліс і Ектон Белл, яка, проте, не мала комерційного успіху. Справжній літературний тріумф прийшов до Шарлотти у 1847 році з публікацією роману «Джейн Ейр», який містив автобіографічні мотиви й емансипаційні погляди. Її перший написаний роман «Вчитель» за життя був відхилений видавцями й опублікований лише посмертно.</p> <p>Протягом наступних років письменниця створила соціально-критичний роман «Шерлі» (1849), присвячений подіям луддитського руху, та психологічний роман «Вільєтт» (1853), який вважається найбільш автобіографічним у її доробку. Успіх творів відчинив їй двері до вищих літературних кіл Лондона, де вона спілкувалася з Елізабет Гаскелл та Вільямом Теккереєм. У 1854 році Шарлотта вийшла заміж за диякона Артура Белла Ніколлса. Письменниця померла 31 березня 1855 року у віці 38 років під час вагітності від хвороби й була похована в родинному склепі в Геворті.</p>
