Про автора
Дата народження: 24 серпня 1899 р.
Хорхе Франсіско Ісідоро Луїс Борхес Асеведо — видатний аргентинський прозаїк, поет, публіцист і перекладач, який народився 24 серпня 1899 року в буенос-айреському районі Палермо. Його батько був адвокатом, а мати походила зі шляхетного уругвайського роду. З дитинства в родині спілкувалися іспанською та англійською мовами. Хорхе рано виявив хист до літератури: навчився читати й писати у чотири роки, у шість-сім років почав писати перші твори, а в дев'ять років переклав казку Оскара Вайльда «Щасливий принц». Систематичне навчання у школі розпочав у 9 років одразу з четвертого класу, що через глузування однокласників стало для нього неприємним досвідом. У 1914 році родина переїхала до Європи задля лікування батька, який втрачав зір. Через Першу світову війну вони оселилися в Женеві, де Хорхе навчався в Женевському коледжі (ліцеї Жана Кальвіна), опанував французьку мову та захопився європейською поезією і філософією. Згодом родина перебувала в Іспанії, де Борхес приєднався до авангардної групи поетів-ультраїстів. Повернувшись до Аргентини в 1921 році, він почав активно публікувати свої твори, заснував часописи «Призма» та «Проа», а в 1923 році видав першу поетичну збірку «Жар Буенос-Айреса». У 1930-х роках Борхес поєднував творчість із журналістикою та перекладами. Після смерті батька, з метою матеріального забезпечення родини, у 1938 році він влаштувався помічником у муніципальну бібліотеку Мігеля Кане. У цей період він ледь не загинув від сепсису після важкої травми голови. Через опозицію до режиму Хуана Перона у 1946 році письменника звільнили з бібліотечної посади, і він був змушений заробляти викладанням англійської літератури. Після повалення Перона в 1955 році Борхеса призначили директором Національної бібліотеки Аргентини (цю посаду він обіймав до 1973 року) та обрали членом Аргентинської академії письменства. На вершині своєї кар'єри, у віці 55 років, Борхес повністю втратив зір, як і його батько. Попри сліпоту, він продовжив активну літературну, викладацьку та лекційну діяльність, створюючи глибокі образи за допомогою уяви. У своїх фантастичних оповіданнях, есе та притчах (зокрема у збірках «Вигадки», «Алеф», «Повідомлення Броуді») він вибудував оригінальний художній світ лабіринтів, дзеркал, снів та нескінченних книг. Його творчість здійснила колосальний внесок у філософську літературу, жанр фентезі та магічний реалізм, ставши містом між модернізмом і постмодернізмом. Міжнародне визнання прийшло до письменника у 1961 році, коли він розділив із Семюелем Беккетом першу Міжнародну премію «Форментор». Згодом він став лауреатом Єрусалимської премії (1971) та престижної Премії Сервантеса (1979). У приватну житті Борхес пережив два шлюби: перший із вдовою Ельсою Астете Мільян (одружилися в 1967 році та розлучилися в 1970) та другий із Марією Кодама, яка супроводжувала його в подорожах і з якою він побрався у квітні 1986 року. Видатний письменник помер 14 червня 1986 року в Женеві від раку печінки та емфіземи легень.
