Про автора
Дата народження: 30 листопада 1835 р.
Марк Твен (справжнє ім'я — Семюел Ленґгорн Клеменс) народився 30 листопада 1835 року в селищі Флорида (штат Міссурі) в родині збіднілого купця Джона-Маршала Клеменса та Джейн Лемптон-Клеменс. Він був шостою дитиною в сім'ї. У віці чотирьох років разом із родиною переїхав до річкового порту Ганнібал на Міссісіпі, який згодом став прообразом вигаданого містечка Сент-Пітерсберг у його найвідоміших романах. Після смерті батька в 1847 році 12-річний Семюел залишив школу й почав працювати помічником у друкарні, а згодом займався набором і редагуванням статей для газети свого брата Оріона. Протягом життя Твен займався самоосвітою в бібліотеках. У віці 22 років він вирішив стати капітаном пароплава, ретельно вивчивши понад 3 200 кілометрів річки Міссісіпі, та у 1859 році отримав капітанський диплом. Роботу на річці перервала Громадянська війна, під час якої Твен короткий час прослужив у війську Конфедерації, але за два тижні дезертирував і вирушив до Невади, де працював на срібних рудниках і почав писати гумористичні оповідання для місцевої газети. Письменницький дебют Твена відбувся після публікації повісті «Простаки за кордоном» у 1869 році, матеріал для якої він зібрав під час середземноморського круїзу на пароплаві «Квакер-Сіті» (в межах цієї подорожі він відвідав Одесу, Севастополь та Ялту). У лютому 1870 року він одружився з Олівією Ленгдон. Творчий успіх закріпився виходом романів «Позолочене століття» (у співавторстві з Ч. Ворнером) та легендарних «Пригод Тома Соєра» (1876), де автор відтворив картини свого дитинства. Пізніше вийшли повість «Принц і жебрак» (1882) та історико-фантастичний роман «Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура». До 1884 року Твен заснував власну видавничу фірму, яка першою опублікувала його видатний шедевр «Пригоди Гекльберрі Фінна» — книгу, що першою в американській літературі використала розмовну мову глибинки. Економічна криза 1893–1894 років призвела до банкрутства видавництва Твена, через що він тривалий час виплачував борги кредиторам, остаточно розрахувавшись лише у 1898 році. У цей складний період він написав низку творів, серед яких «Особисті спогади про Жанну д'Арк» (1896), «Роззява Вільсон» (1894), «Том Соєр за кордоном» (1894) та «Том Соєр-детектив» (1896). Наприкінці XIX та на початку XX століття Твен дедалі більше звертався до гострої соціально-політичної сатири та антиімперіалістичної публіцистики (зокрема, у працях «Людина, що ходить у пітьмі», «Монолог короля Леопольда в захист його панування в Конго»). Проте американська публіка, яка звикла до його «легкого» гумору, не завжди сприймала ці серйозні викривальні твори. Марк Твен здобув широке визнання наукової спільноти: у 1901 році він одержав почесний ступінь доктора красного письменства від Єльського університету, у 1902 році — почесний ступінь доктора права від Міссурійського університету, а в 1907 році — почесний ступінь доктора красного письменства від Оксфордського університету. Останні роки життя письменника були затьмарені тяжкою хворобою (стенокардією) та смертю більшості членів його родини. Він помер 21 квітня 1910 року в Реддінгу (штат Коннектикут) у віці 74 років. Його остання сатирична повість «Таємничий незнайомець» була опублікована посмертно у 1916 році, а перший том детальної автобіографії, за заповітом автора, побачив світ лише через 100 років після його смерті — у 2010 році.
