Весела й повчальна казка про маленьке порося, яке захотіло дива цуциком. Але, спробувавши, воно зрозуміло, що в житті необхідно залишатися самим собою, адже кожен із нас створений особливим і володіє лише йому дарованими здібностями й талантами.
"Уранці, тільки-но визирнуло сонечко й полоскотало Плямчикову рийку, паця побачило, що під час грози з дуба насипалося безліч жолудів. Забувшипро все на світі, голодний Плямчик рвонув до дерева й почав жадібно напихатися смакотою. Він навіть не зауважив, що господар із господинею стояти поруч і не зводять з нього очей. Наситившись, паця задоволено рохнуло, перевернулося на спину й лише тоді вгледіло, що на нього дивляться господарі. - Йой! А ви давно тут стоїте? - спитав Плямчик налякано. - Його ж, звідтоді, як ти побіг під дуб. - Вибачте мені, будь ласка. Просто я зрозумів, що не можу стерегти дім, як песик. Це справді не для мене. Ви не гніваєтеся? - Звісно, ні, - усміхнулася господиня.
Коментарі
Щоб залишити коментар, будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь